«Тут буде місто-сад»

Ми познайомилися з Сергієм минулого тижня в Кропивницькому. Я заїхав на його господарство вже в кінці робочої поїздки містом. Охайний сад з щойно доспілими яблуками на деревах, маленькі саджанці, трактор та обприскувач. На його обличчі навіть наприкінці дня – жодного натяку на втому. Сам ходить між дерев, дбайливо піднімає впалі на землю фрукти. Без пафосу – людина горить справою, якою займається.

- Як прийшло рішення сад посадити? - запитую в нього.

- Їхав і думаю: треба щось робити. І посадив сад, - з посмішкою відповідає Сергій. - Це як зустрів дівчину, вона тобі сподобалася. Ти запитав, як звати – вона відповіла взаємністю. Отак і в мене було.

Нині у нього 24 гектари господарства. Тут є яблука, груші, черешні та полуниця. На його фермі працює 10 людей. «Це небагато, але вони справляються», - каже Сергій. Раніше все обробляв сам. Його яблука дають 7 кілограм врожаю з деревця. А він мріє збирати по 70 тон з гектару. Каже, це цілком реально – з досвіду тієї ж самої Польщі.

Почалося все 16 років тому. Сергій чув про покинутий і занедбаний сад, у якому за радянських часів була сортовипробувальна станція. Він порадився з батьком і спочатку взяв землю в оренду. З перших прибутків придбав 4 гектари землі. Земля, щоправда, була необробленою, тому довелося все починати з нуля. Без особливого вміння та знання, але з величезним бажанням.

«Їздив на різні семінари, дивився, як інші саджають дерева, потроху вчився сам. Прищеплював ті види, які сподобалися, і так вирощував свої яблука». Сергій досі пам’ятає перші саджанці груші у 2000 році – коштували вони тоді цілих 4 долари за одиницю. Отак потроху нарощував він свій сад по 2 гектари щороку.

Я запитав Сергія, що йому потрібно нині від держави. На яку підтримку розраховує?

Він збудував своє господарство сам. Без особливих очікувань і допомоги. Чи потребував він її тоді, 16 років тому? Звісно. Чи потребує він її нині? Так і ще раз так!

Від різного роду популістів я чую про те, що допомога фермерам не потрібна. Дурниці. Не потрібна вона олігархам, які продовжують вимагати в держави ще додаткових грошей. А для таких людей, як Сергій, вона може стати проривом у розвитку. Цього року ми заклали в бюджет підтримку закладення молодих садів та ягідників. А це 75 млн гривень, з яких 15 млн підуть на поточні видатки (садівний матеріал) і 60 млн на капітальні видатки (будівництво холодильників, лінії товарної обробки). Таке наше попереднє бачення. Рішення за депутатами Верховної Ради.

Для мене кожна історія успіху малого та середнього фермера - своєрідна крапля натхнення. Адже здебільшого це чомусь успіх всупереч, а не завдяки. Успіх, який варто тиражувати і ставити в приклад. Коли їхав від Сергія, запитав, про що він нині мріє. Почув відповідь, яку від цієї людини точно не очікував. Він сказав: «Мрію позбутися егоїзму».

Всім нам зараз варто подумати над цією мрією, а радше – метою. Такі зустрічі допомагають мені зберігати адекватну картину реальності, над якою нам ще доведеться багато попрацювати разом. За себе можу сказати, що завжди до цього готовий.